У 2022 році Samsung Group залишається одним із найбільших концернів світу. Його підрозділи виробляють побутову та промислову електроніку, телекомунікаційне обладнання, будують будівлі, працюють у сфері туризму. Акції групи торгуються на біржах Лондона, Нью-Йорка та Токіо. Річна зарплата співробітників концерну перевищує 12 млрд. доларів США. Ще 4 млрд. доларів становить рекламний бюджет. Штаб-квартира базується у Південній Кореї, а президент корпорації особисто затверджує будівельну документацію перед зведенням кожної нової філії незалежно від країни базування.
Але так не завжди. У 1938 році засновника концерну Лі Бен Чхоля більше турбувало майбутнє його родини. Єдина Корея була під владою Японії. Тут повністю була відсутня промисловість, а місцеві жителі задовольнялися тим, що виробляли рисове борошно і намагалися продати його до Китаю.
Але успіх виявляється на боці Лі. Йому вдається відкрити не лише власну лавку, а й підприємство зі штатом 40 осіб, налагодити власний канал збуту сушеної риби до Маньчжурії. Тоді компанія офіційно називалася Samsung Trading Company, а Лі Бен Чхоль заявляв, що не збирається зупинятися на досягнутому.
50-ті роки … перші втрати та нові можливості
У 1945 році засновник концерну зустрічає американських солдатів і пропонує їм рисову горілку власного виробництва. Напій оцінили, Чхоль уже готувався підписувати контракт на постачання до Північної Америки. Одночасно він виробляє та продає швейні машини, добрива. В асортименті торгового дому з'являється сталь.
Але 1950 року починається Корейська війна. Тегу - рідне місто Чхоля - опиняється в епіцентрі бойових дій. І будинок, і склади спалили. Але зірка Чхоля ще не закотилася. Йому вдається зберегти капітал. В одних джерелах значиться, що він отримав субсидію уряду країни. В інших значиться, що значна сума готівки вціліла в скрині в підвалі будинку, що згорів.
Грошей вистачило, щоб відкрити мануфактуру, зайнятися виробництвом цукру та спробувати свої сили у страхуванні. В 1954 ткацька фабрика отримує назву Samsung Cheil Industries і стає лідером індустрії моди. Але вже тоді Чхоль починає розуміти, що майбутнє за напівпровідниками та синтетичними смолами.
Як вважають багато хто, успіху концерну сприяла дружба між Лі Бен Чхолем та Президентом країни. Але 1960 року Лі Син Мана звинуватили у фальсифікації результатів виборів. Сам колишній президент встиг залишити країну, а Чхоль перебуває у в'язниці за звинуваченням у хабарництві.
Але доля знову прихильна до нього. До влади в країні приходить генерал Пак Чон Хі, який розуміє, що потрібно розвивати економіку. Підприємця не лише випускають із в'язниці, а й забезпечують кредитами на розвиток та державними замовленнями. Samsung входить до числа 30 «чеболів» або сімейних підприємств, кожне з яких мало працювати в одній із галузей. Одночасно значні позики виділяються таким компаніям як Hyundai, Daewoo, LG. Концерну Samsung слід займатися розвитком електроніки.
Але й інших видів діяльності Лі з сім'єю не збирався відмовлятися. Працювали заводи із виробництва мінеральних добрив. Концерн купує газету, відкриває готельні комплекси. Одночасно великі суми грошей керівництво вкладає у розвиток навчальних закладів та лікарень.
Бурхливий розвиток з початку 60-х років
60-ті роки XX століття – час активного розвитку економіки Південної Кореї. Щорічний приріст становить до 14%. І керівництво Samsung використовує у своїх цілях відновлення дипвідносин із Японією.
У 1969 році укладено договір про співпрацю із Sanyo. Спільне підприємство Sanyo-Samsung Electronics виходить у лідери ринку у сфері виробництва напівпровідників.
Вже 1970 року споживачам запропоновані перші чорно-білі, а 1977 року кольорові телевізори.
Далі концерн чекав на всесвітній успіх:
- 1974 - налагоджений випуск кондиціонерів;
- 1976 - на потік поставлено виготовлення компресорів;
- 1977 - обсяг експортних продажів перевищує 100 млн доларів США. А ще за рік запрацювало представництво у Північній Америці;
- 1979 - споживачі отримали побутові відеомагнітофони з логотипом Samsung.
Але потім починається спад, який став наслідком загальної кризи у світовій економіці. Концерну довелося закрити непрофільні підприємства та філії в інших країнах.
Але й із цих невдач було зроблено певні висновки. Прийшло розуміння, що треба відмовлятися від традиційної моделі управління – сімейної. Тоді акції Samsung були запропоновані на провідних біржах світу. Зміни були одномоментними. Реформи тривали до 90-х років XX ст.
У 1987 році кермо влади переходить до молодшого сина Чхоля - Лі Гонхі. Він дійшов висновку, що без зовнішніх інвесторів концерн не може розвиватися. У період до 1989 року концерн відкриває підрозділи у Таїланді і Малайзії, а й у Франції. Samsung Electronics стає одним з лідерів ринку напівпровідників, РК-моніторів та цифрових телевізорів.
У 1987 році кермо влади переходить до молодшого сина Чхоля - Лі Гонхі. Він дійшов висновку, що без зовнішніх інвесторів концерн не може розвиватися. У період до 1989 року концерн відкриває підрозділи у Таїланді і Малайзії, а й у Франції. Samsung Electronics стає одним з лідерів ринку напівпровідників, РК-моніторів та цифрових телевізорів.
Слідом налагоджено виробництво стільникових телефонів. Саме з цією сферою діяльності пов'язана одна із великих невдач концерну. Усього 35 телефонів Galaxy Note 7 з 2,5 млн випущених вибухнули або спалахнули в руках власників. Але керівництво розпорядилося відкликати всі апарати для доопрацювання.
Що зараз?
У XXI столітті Samsung Group не має єдиної спеціалізації. Щонайменше 70% від обсягу виробництва посідає побутову електроніку.
Крім цього до складу концерну входять:
- підприємства хімічної промисловості;
- видобувні та переробні компанії;
- будівельні структури;
- страхові компанії тощо.
Основним конкурентом у сфері виробництва електроніки та мікроелектроніки керівництво вважає Apple. До переваг південнокорейської компанії можна віднести наявність в асортименті не тільки смартфонів, ноутбуків та планшетів, а й телевізорів, холодильників та багато іншого. У той самий час відсутня власна екосистема, настроєна задоволення потреб клієнтів.
Головна невдача Samsung Group
1995 року Кун-Хі Лі виступив перед Радою директорів із повідомленням про запуск власного автомобільного заводу. Час початку нового проекту було обрано невдало. Заводи, що вже діють у країні, фіксували збитки через кризу надвиробництва. До того ж, керівництву концерну не вдалося відразу отримати дозвіл уряду на відкриття нового підприємства.
Дозвіл все ж таки видали, але з умовою, що завод буде побудований в Пусані, де були найвищі ціни на нерухомість у країні. Перші ж розрахунки показали, що попередні витрати на одиницю нової продукції (без урахування безпосередньо матеріалів) становитимуть 26,2 млн он або 21,8 тис. доларів. Для порівняння, витрати Hyundai та Daewoo відповідно становили 2,4 та 3,3 млн вон.
Ще одна проблема полягала в тому, що двигуни вирішили купувати у Nissan Motors. За це японському концерну належало віддавати до 1,9% з товарообігу, тоді як загальна рентабельність автомобільного виробництва не перевищувала 1%.
В результаті завод все ж таки запрацював. Але з конвеєра зійшло менше ніж 50 тис. машин. Сумарні витрати на їх виробництво перевищили 3 млрд доларів США, але вже в 1999 році підприємство Samsung Motors перейшло у відання кредитуючого банку. Кун-Хі Лі змушений був визнати, що його ідея з виробництвом автомобілів була невдалою.
